Митрополит Іоасаф: "Дякую Богу, що не лишає мене своєї благодатної підтримки..."

img 3291– Ваше Високопреосвященство, вже стає доброю традицією, що на закінчення року, ми зустрічаємося з Вами для того, щоб проаналізувати та підвести своєрідний підсумок розвитку нашої Івано-Франківської єпархії. Отже, яким був 2013 рік для нашої єпархії? Та для Вас особисто?
– Кожний рік нашого земного життя є роком благості Господньої для нас людей, тому, що Всевишній дарує нам час для покаяння, для здійснення добрих діл, для духовного удосконалення. І яким би не був, за нашими людськими мірками, цей час, який ми оприділяємо роком, потрібно дякувати за все Богові. Слава Богу за всі радісні і можливо інколи сумні події нашого життя.

А загалом хочу сказати, що рік який закінчується був плідним і успішним для Івано-Франківської єпархії. З Божого благословення багато було зроблено та досягнуто. Взяти до уваги, що тільки здійснено 26 архипастирських візитацій по парафіях. Освячено 7 новозбудованих храмів. З впевненістю можу сказати – це один із кращих років мого архиєрейського служіння на Івано-Франківській кафедрі. Дякую Богу, що не лишає мене своєї благодатної підтримки та посилає хороших помічників, які допомагають мені реалізовувати добрі справи, відносно розбудови нашої Православної Церкви на Прикарпатті. А також щира подяка всім священикам Івано-Франківської єпархії за їхнє ревне пастирське служіння.

– 2013 рік був ознаменований святкуванням 1025-ліття Хрещення Київської Руси. З цього приводу відбувалися урочисті святкування, як на державному рівні, так і в нашій Церкві зокрема. Як відзначила цей ювілей Івано-Франківська єпархія? Та чи святкування такого роду сприяють об'єднанню Православ'я в Україні?

– Подія, яка відбулася в 988 році у водах Дніпра – Хрещення Київської Руси – має колосальне значення, як для Православної Церкви, так і для нашої держави загалом. І святкуючи 1025-ліття Хрещення, ми наголошуємо на ідентичності нашого Українського Православ'я. З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 5 вересня 2013 року, Івано-Франківська єпархія також урочисто відзначила цей ювілей. Урочистості розпочались святковою Божественною літургією у Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Івано-Франківська. Богослужіння відбувалося за тим же уставом, що і послідування в день святкування 1000-ліття Хрещення Русі. І я, який очолював цю святкову Літургію, у співслужінні духовенства усієї єпархії, на серці відчував особливу духовну радість, яка спонукала з трепетом щиро дякувати Богу за те, що у свій час, через рівноапостольного князя Володимира Великого, сподобив наш український народ просвітити світлом своїм. Цього ж дня в Івано-Франківській філармонії відбулася святкова академія та концерт присвячені цій події. Відзначення ювілею Хрещення відбулися і по деканатах нашої єпархії, зокрема в Снятинському, Долинському, Богородчанському та ін.. Саме такі святкування і сприяють, я би сказав, не тільки об'єднанню Православ'я в Україні, але консолідують український народ, як націю.

–  Як відомо 1025-літньому ювілею Хрещення Київської Руси було також приурочено багато знаменних подій з життя нашої єпархії. Зокрема освячення новозбудованих храмів, оновлення храмів, освячення іконостасів та ін., але напевно найбільш визначною подією року, що відходить, було освячення і відкриття Спасо-Преображенського скита Манявського монастиря. Розкажіть про цей скит та його відродження?
– Так, це найбільш визначна подія для нашої єпархії у році, що відходить. Ми спішили і хотіли, щоб освячення скита відбулося саме в цей ювілейний рік і з ласки Божої нам таки вдалося це зробити. 9 листопада 2013 року ввійде в історію Манявського монастиря, як знаменна дата – освячення відродженого Спасо-Преображенського скита (відомого в історії як Малий скит преподобного Іова Манявського, тут, шукаючи самотності і особливого аскетично-духовного життя, подвизався Преподобний). По промислу Божому ми за короткий час (з 2011 по 2013 рік) зуміли відроди це святе місце, що по певних причинах було занедбане декілька століть назад. На сьогоднішній день Спасо-Преображенський скит діє, як повноцінний монастир. Братія не є чисельна – всього троє монахів і декілька послушників. Зважаючи на суворі умови життя на скиті, той, хто вибирає такий подвиг заслуговує поваги, адже не шукає у монашестві якогось кар'єризму (усміхається), а спасіння своєї душі. Я дякую ігумену Феогносту – настоятелю скита, а в його особі і всій братії. Також, щира подяка і нашим жертводавцям, зокрема Гречанюку Юрію Петровичу, без його фінансової підтримки ми би не зуміли такими швидкими темпами відродити обитель. Я переконаний і свято вірю в те, що відроджений Спасо-Преображенський скит буде служити тихою пристанню для тих, хто шукає особливого духовного подвигу для спасіння своєї душі та успадкування блаженства у царстві небесному. А сучасним насельникам, бажаю бути достойними послідовниками преподобних отців Іова та Феодосія.

– Не є секретом, Владико, що більшість вільного часу Ви проводите саме у Манявському монастирі. Ви немовби духовно споріднились з монастирем, і напевно важко уявити собі Ваше життя без нього. Що зроблено в обителі за цей рік та які плани на майбутнє?
– Так, справді, я багато часу проводжу в Манявському монастирі. По-перше – це святе місце, в якому відчувається особлива благодать Божа, яка сприяє відновленню як духовних, так тілесних сил та надихає до праці. Тут і по особливому лине молитва до небес. Я, коли перебуваю в обителі, то завжди разом з братією відвідую монастирські богослужіння, як ранкові так вечірні, часто очолюю недільні та святкові Літургії. По-друге – я всім серцем та всією своєю душею вболіваю за відродження обителі. Ви гарно наголосили, що моє життя важко уявити без Манявського монастиря. І поки Господь дарує мені кріпость та силу, буду робити все для того, щоби відродити монастирю духовну велич, яка була до його закриття.
Загалом, за цей рік, що минає, ми зуміли побудувати нову монастирську трапезну (яка вже освячена та діє), у Хресто-Воздвиженському соборі монастиря освячено два нові кивоти (для чудотворної ікони Пресвятої Богородиці "Ігуменя Манявська" та ікони Чудотворця Миколая), а також зробили добрі умови для функціонування Івано-Франківського богословського інституту саме в Манявському монастирі. Знято фільм про обитель. У скорому часі відбудеться презентація першого тому унікального видання про історію монастиря. А на 2014 рік планується освячення Свято-Вознесенського скита.

–  Що саме спричинило переведення Івано-Франківського богословського інституту в Манявський монастир?
1 вересня 2013 року стаціонарне відділення Івано-Франківського богословського інституту, з мого благословення, було переведене в Манявський монастир. Я пішов на такий рішучий крок тому, що переконаний в тому, що кращої бази для функціонування духовного закладу в нашій єпархії немає. Тим більше, що у свій час у скиті функціонували школи богослів'я, іконопису, церковного співу, які були заснованими преподобними Іовом та Феодосієм. Отже, переведення навчального закладу в Манявський монастир не є новизною, а продовженням доброї традиції започаткованої ще Преподобними.
Ми зробили всі умови для того, щоб начально-виховний процес проходив згідно всіх вимог. Студенти забезпечені гуртожитком, триразовим харчуванням, а успішним видається навіть стипендія. Навчальний процес забезпечують три кафедри, які нараховують 19 викладачів. Студенти під пильним наглядом своїх наставників проходять богослужбову практику, а також беруть участь у монастирських богослужіннях – співають у хорі, читають на кліросі та ін. Під час самопідготовки мають можливість скористатися монастирською бібліотекою.
Я переконаний і свято вірю в те, що навчальний заклад в Манявському монастирі буде випускати високоосвічених та ревних священиків для нашої Церкви.

– В кінці жовтня цього року Ви мали можливість відвідати Сполучені Штати Америки. Розкажіть про цю поїздку та про свої враження?
– З благословення Патріарха Філарета із 16 по 30 жовтня 2013 року, я мав можливість відвідати Сполучені Штати Америки. У рамках візиту мною були відвідані міста Нью-Йорк, Норт-Роялтон, Чікаго та ін., де я зустрічався з представниками української діаспори. 20 та 27 жовтня, на запрошення православної громади міста Норт-Роялтон, звершив недільні Божественні літургії у Свято-Троїцькому храмі. Хочу сказати, що протоієрей Роман Загурський, який є настоятелем Свято-Троїцького храму міста Норт-Роялтон у свій час був ключарем Свято-Троїцького кафедрального собору міста Івано-Франківська. Ми часто спілкуємося по телефону та підтримуємо хороші відносини. Зустріли мене дуже тепло і радісно, щиро дякую отцю Роману та всій православній громаді міста Норт-Роялтон. Це була моя перша поїздка, до цього часу я ніколи не був в США. Мене особисто дуже приємно вразило, що американці є життєрадісними, завжди усміхнені (можливо ця радість тільки зовні), але це гарна риса, яка заряджає певним позитивом. Загалом, я задоволений від того, що відвідав США та, що мав можливість поспілкуватися з представниками української діаспори. Я бажаю всім українцям, які живуть там берегти свої українські традиції і пам'ятати про Україну та своє коріння.

– Закінчення 2013 року в Україні було дуже бурхливе. Непідписання договору з ЄС спричинило масовий протест. А криваві події, які відбувалися в грудні на Майдані Незалежності, не тільки вразили українців, але і світову спільноту. На Вашу думку, як Україні вийти із політичної кризи? Та що потрібно, щоб у державі настав мир?
– Я не є політиком, а людиною духовною – архиєреєм Церкви Христової, і мені важко дати відповідь на це запитання. Проте, аналізуючи криваві події, що сталися на початку грудня, в духовному контексті, з певністю можу сказати, що це є не що інше, як попущення Боже для нашого народу. Головна проблема очільників нашої держави – це неусвідомлення відповідальності, ні перед народом, ні перед Богом. А щоб Україна вийшла з політичної кризи та настав спокій недостатньо підписання договору з ЄС, а потрібно негайно приступити до кардинального аналізу відносин між владою і суспільством. Безкарність, корупція, обкрадання народу – все це має бути припинене. Так, можливо мої слова звучать, як утопія для наших реалій життя, але, що неможливо для людини – можливо для Бога. Потрібно тільки твердо вірити та просити у Всевишнього допомоги і підтримки.

–  Ваше Високопреосвященство, які будуть Ваші побажання нашим читачам з нагоди Різдвяних свят та Нового Року?
– Нехай у ці Різдвяні свята Україну об'єднає щира молитва, яка полине до небес від кожного серця, щоб Господь дарував нам мирне та спокійне життя, а державі нашій добробут і процвітання.

Дякую Вам Владико за приділений мені час та за приємне спілкування. Від імені редакції та всіх читачів веб-сайту "Православ'я на Прикарпатті" прийміть щирі вітання з нагоди Різдва Христового та Нового 2014 року. Бажаю, щоб і цей рік, що наступає, був благословенний Богом та плідним для нашої Івано-Франківської єпархії та для Вас особисто!

Розмовляв з митрополитом Іоасафом
протоієрей Іван Телятинський

img 328